Продам 10-и кубову вертикальну бочку. Висота 5 м, та шнековий маслопрес

096-081-58-08

Продам будинок в смт Іванівка

050 758 29 27

ПРОДАМ будинок. смт Іванівка, вулиця Дружби,144,

073-219-23-68

Продам металевий кіоск в м'ясному ряду. Іванівський ринок

098-338-03-55,

ПРОДАМ або ЗДАМ в оренду будинок із усіма зручностями по вул. Таврійській, 111, смт. Іванівка.

097-39-43-130,

ПРОДАМ будинок! В смт. Іванівка вул. Дружби 90. Літня кухня, госп. будівлі, гараж, город.

Тел. 0675514190

Продам будинок 58 кв.м.смт Іванівка вулиця І.Франка, 35. Город 30 соток

096 252 67 92, 099 384 32 59

ПРОДАМ будинок по вул Кібенка (Леніна)(0,27 га), 5 кімнат, літня кухня, госп. будівлі, пічне опалення, двір асфальтований та трикімнатну квартиру у центрі: котел твердого палива, перший поверх, 57,5 кв.м.

тел: 050 215 76 49

ЗАТОЧКА и ремонт пильных цепей бензо/ел пил. Продажа оригинальных цепей STIHL.:

(097) 952-30-37, (093) 142-64-36

ПРОДАМ магазин в пгт Ивановка.

+7(978)075-87-98 только viber

ПРОДАЄТЬСЯ Будинок з усіма зручностямиі та госп будівлями. Зручно для господарства та фермерства. Іванівка вул Українська,9

097-147-61-74,

ЗДАМ в оренду будинок по вул. Молодіжній, 38 в смт. Іванівка для порядної сім"ї. Дов. за тел.

096-06-44-518 / 066-574-88-98

Продается благоустроенный дом в пгт Ивановка по улице Ивана Франка 7, во дворе летняя кухня, гараж, хозяйственные постройки. Обращаться по телефону:

050-101-36-69.

Продается дом 64 кв.м. в пгт Ивановка по ул. Пушкина 22, во дворе летняя кухня, гараж, множество хоз.построек, огород. Телефон:

+38-096-572-73-44

В Шотівці встановлено нові пам’ятники на могилах жертв громадянської війни

На шотівському кладовищі встановлено новенькі пам’ятники жертвам громадянської війни.

Як повідомлялося раніше, на Шотівському кладовищі два пам’ятника жертвам громадянської війни перебували в аварійному стані. Від часу вони потріскались та майже розсипалися на шматки, що призвело до нарікання жителів села.

Згадати цей матеріал можна тут

Невдовзі після виходу вказаної публікації, з редакцією СН зв’язався директор ГО «Шотівська мрія» Микола Порубльов, який повідомив, що на той час пам’ятники вже були закуплені, але ще не встановлені.

Тепер їх вже встановлено

На фото нові пам’ятники і нижче ті які існували раніше.


Схожі матеріали

 

Коментарі: 102

Додати коментар »

 
 
Костянтин
11 июля, 2017 о 09:11 IP автора: 95.134.124.12
 

Вибачте історично непідковану людину. А коли в нас була громадянська війна?

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 10:14 IP автора: 178.92.202.207
 

в 1918- 1920 роках. Розгром барона Врангеля в Криму вважаэться кынцем Громадянськоъ выйни , хоча багато істориків пропонують кінцем вважати 1922 рік.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 10:19 IP автора: 178.92.202.207
 

Мені тільки цікаво, як на моїй батьківщині С. Шотівці трактують » воїнам громадянської війни — тільки червоних , чи і білих та зелених ( з націоналістичних та анархістських загонів ) , багато з яких воювали під гаслами боротьби за вільну та незалежну Україну?

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 10:40 IP автора: 91.124.246.116
 

На мою думку від терміну «громадянська війна» треба вже якось відмовлятись. Бо це була справжнісінька окупація території Української Народної Республіки військами Радянської Росії.
…В переписці Лєніна і його поплічників тих років постійно вживається термін «окупація України». Анексія території Української Народної Республіки відбулася виключно силовим, а не правовим шляхом. Всілякі маріонеткові «уряди» Радянської України не варті й згадки через свою явну липовість. Тільки завдяки мільйонній грубій воєнній силі Червоної Армії, яка була сформована російським совєтським урядом в Росії з росіян (вони становили 85% її національного складу на 1921 рік) під командуванням більш як 50 тисяч офіцерів колишньої російської царської армії вдалося придушити український національно-визвольний рух 1917-1921 років.
А цей період ( 1917 — 1921 рр.) увійшов до вітчизняної історіографії як Перші визвольні змагання.

 
Костянтин
11 июля, 2017 о 11:18 IP автора: 95.134.124.12
 

Дякую за таку розгорнуту відповідь.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 11:25 IP автора: 91.124.246.116
 

«…багато з яких воювали під гаслами боротьби за вільну та незалежну Україну…»

Чи відомі Вам такі серед Ваших земляків шотівців, чи жителів Іванівського району?
Вкрай необхідна така інформація.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 12:50 IP автора: 178.92.202.207
 

а нащо така інформація доктору медицини? от були б Ви доктором історичних наук , тоді б зрозумілий був Ваш інтерес.. .І до речі, Лейба Давидович Бронштейн ( партійний псевдонім Троцький ) залучив до служби в Червоній Армії 70 тисяч царських офіцерів , розум та знання яких і вирішили долю війни на користь більшовиків.А випускників царської Академії Генерального Штабу в Червоній Армії було навіть більше , ніж в Білій. А від терміну громадянська війна відмовитися важко , тому що , якщо українці вбивали українців , а росіяни росіян , то це і є не що інше , як громадянська війна.

 
Пересичный
11 июля, 2017 о 13:15 IP автора: 178.93.11.31
 

Так и знал, что на свовосочетание «гражданская война» краснопузые слетятся как мухи, им и сейчас кортит полакомиться мертвечиной.

Какие бы силы ни приходили извне на эту землю, даже с титулованными военачальниками во главе, никто не мог справиться с истинно народным движением, которое возглавлял Нестор Махно, настоящий народный вождь, названный его подчиненными с выражением высшей степени уважения «Батькой». Совсем не тот образ нам навязала совковая пропаганда.

Если кратко — Махно не проиграл за всю войну — ни одного боя! Кроме, конечно, последнего, когда совершил роковую ошибку поверив комиссарам и вступив с ними в союз, и не ожидал от них нападения.

Армия Махно собиралась за два дня. Наносила удар и рассеивалась, когда бой был невыгоден. Такая мобилизация для регулярных частей и сегодня недостижима. В то время — без телефонов и радио, это было почти невероятно. Опять таки — потому что за свою землю воевал весь народ.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 13:43 IP автора: 178.92.202.207
 

Взагалі — то Нестор Іванович 70 відсотків часу ( з 1918 по 1920 рік) воював на стороні Червоних, особисто зустрічався з Леніним і Троцьким , одержував від них нагороди , зброю іт.д. Павлу Скоропадському та Симону Петлюрі і на думку не приходило вважати його союзником в боротьбі за незалежну Українську державу . Адже вони хотіли побудувати державу , а ніяких держав Махно не визнавав . Та і міф , що він не програв жодного бою. Доводилось йому втікати і від генерала Кутепова , і від » Вовчої дивізії » генерала Шкуро. І те що Антон Денікін захопив влітку 1919 року Киів, то повністю «заслуга » Махна , який відкрив їм фронт. Да , Нестор Іванович захопив в свій час такі великі міста , як Катеринослав , Олександрівськ, Мелітополь, Маріуполь , Бердянськ , а от Агаймани він побоявся брати.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 14:17 IP автора: 91.124.246.116
 

«…а нащо така інформація доктору медицини? от були б Ви доктором історичних наук , тоді б зрозумілий був Ваш інтерес.. »

Як сказав колись французький історик Люсьєн Февр: «Історик — не той, хто знає. Історик — той, хто шукає».
Тому відсутність учених ступенів з історії, зовсім не заважає мені досліджувати історію власної країни, тим паче, історію рідного краю, в зв,язку з чим я і задавав своє запитання.
Навпаки, їх відсутність надає мені певну перевагу, ажде таким чином я залишаюсь поза впливом » линии партии» жодної з історичних школ, будь то стара «радянська» чи нова «ура-патріотична». Тому маю змогу тверезо, без впливу жодної ідеології вивчати історію, що я й роблю. Тому що,не знати історії — це бути дитиною. Це не я — це сказав Цицерон. Розумний був старий, чорт забирай))

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 14:22 IP автора: 91.124.246.116
 

Ще раз, спеціально для Попурій І. та інших свідків «громадянської війни».
Територія дерави набуває статусу окупованої внаслідок війни між державами, в ході якої війська однієї держави зайняли частину території іншої держави й зламали збройний опір місцевого населення.
Як Ви, напевно, знаєте, у лютому 1917 року в ході розпаду Російської імперії і внаслідок реалізації невід’ємного права нації на самовизначення та утворення власної національної держави на своїх етнічних землях, український народ повернув собі узурповану урядами білої Росії владу на своїй землі.
Незважаючи на численні перепони з боку російського Тимчасового, а за ним і Радянського уряду (Раднаркому), процес відбудови Української Держави повільно, але неухильно рухався вперед.
Однак 4 грудня (17 грудня) 1917 року Раднарком РСФСР надіслав українській Центральній Раді дипломатичну ноту з принизливими ультимативними вимогами до української сторони.
При цьому зазначалося, що в разі неодержання протягом 40 годин позитивної відповіді, Раднарком буде вважати себе в стані війни з Центральною Радою.
Негативна, і цілком слушно, відповідь Генерального Секретаріату на ноту петроградського уряду автоматично потягла за собою з 19 грудня, згідно зі змістом ноти, виникнення стану війни між радянською Росією й Українською Народною Республікою.
Слід зазначити, що Третя Гаазька конвенція 1907 року, прийнята в ті часи, коли війна визнавалася дозволеною, складаючи один із проявів суверенітету держав, передбачала, що воєнні дії між державами «не повинні розпочинатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни» (ст. І).
Таким чином, дві суверенні держави, повноправні суб’єкти міжнародного права Росія і Україна розпочали між собою війну. Воєнні дії тривали з перемінним успіхом, однак російська сторона виявилася сильнішою і на осінь 1920 року російська Червона Армія окупувала переважну більшість території Української Народної Республіки і встановила на ній жорстокий окупаційний режим.
Український уряд, щоб не попасти в полон, евакуювався за кордон. Крапка. А те, що в обох арміях воювали як етнічні росіяни, так і етнічні українці, зовсім не означає, що війну між двома державами слід називати громадянською. Це робилось для прикриття більшовицької агресії у той час, це саме, на жаль, доводиться бачити і нам.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 14:31 IP автора: 91.124.246.116
 

«… а от Агаймани він побоявся брати.»

Справа в тому, що тогочасна війна мала свою логіку. Суцільних фронтів практично не існувало. Вони з’явилися лише у 1920 р. Натомість бойові дії велися за великі міста та важливі залізничні вузли. Жодна з протиборчих сторін не ставила собі на меті заглиблювати у села чи, тим більше, у степ.
Тому, більш за все, Махно і не мав наміру брати Агаймани. І чого/кого йому було там боятися?

 
Аноним
11 июля, 2017 о 14:40 IP автора: 5.141.218.178
 

Докторам шпакам, а также прочим фантазёрам — нужно прочесть книгу «Ивановского края история жива» Павла Павловича Дерезы, там даже умственно отсталому человеку все понятно станет!

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 14:50 IP автора: 178.92.202.207
 

Да, Цицерон дійсно був розумний , крім того пречудовий оратор , але на жаль, це його не врятувало. Закінчив він погано. Спеціально для мене , Доктор, не треба , так як я за фахом дипломований історик. Те , що Ви пишете , я вивчав і знав ще 40 років тому. Ми можемо і не називати війну громадянською , але ж всі західні історики її так величають і від цього нікуда не дітися. А Нестор Іванович, щоб не нариватись на небезпеку , яка чекала його у великих містах та на залізницях , де як червоні, так і білі, тримали , як правило, великі сили і бронепоїзди , в основному і шарився по степах зі своїми тачанками. Міста він в основному брав підступом і хитрістю , тоді, коли білі залишали їх. Мене хвилює, Доктор ,що Ви багато часу витрачаєте на вивчення історіїі у Вас його не буде вистачати на оперування і лікування хворих.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 14:59 IP автора: 178.92.202.207
 

Товариш Анонім! Коли писалася названа вами книга , шанованого Павла Павловича Дерези вже не було в живих . Це — колективний труд багатьох краєзнавців і вчителів історії району, а узагальнювала його і здавала в набір Вікторія Іванівна Єфремова, яка працювала тоді начальником відділу внутрішньої політики Іванівської райдержадміністрації. Загальний контроль за написанням книги здійснювала Павленко Людмила Михайлівна — тодішній заступник голови РДА з питань гуманітарної політики.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 15:02 IP автора: 178.92.202.207
 

На презентацію книги , яка урочисто проходила в РБК в якості почесного гостя була запрошена вдова Павла Павловича..

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 15:18 IP автора: 91.124.246.116
 

«…нужно прочесть книгу «Ивановского края история жива» Павла Павловича Дерезы.»

Читал, и не раз. Снимаю шляпу перед, увы ныне покойным, автором за его титанически проделанный труд.
И именно эта книга заставила меня задуматься — а все ли происходило так на самом деле в 1917 — 1921 годах?
Из книги можно увидеть только победное шествие советской власти по селам района. А таким ли оно было победным?
Я, ни в коем случае, не осуждаю автора. Павел Павлович работал в тяжелейших условиях, собирал информацию по крупицам, работал с архивами. Ведь тогда еще не было «всезнающего» интернета, многие архивы того времени еще не были рассекречены. Советская же историография так понятий как УНР вообще не знала, а Махно и другие повстанцы воевавшие против большевиков объявлялись «бандитами». Думаю, доживи он до нашего времени, мы бы прочитали еще не одну его замечательную книгу.

Хотите дискутировать? Тогда, пожалуйста, аргументировано изложите: что из написанного мною Вы считаете фантазией?
И старайтесь не скатываться до личностных оскорблений.
Если же Вы складываете своё мнение на основании только одной(!) прочитанной книги — тогда с Вами все понятно))

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 16:05 IP автора: 178.92.202.207
 

Доктор, я ще раз повторюю , що до написання цієї книги шанований Павло Павлович не мав ніякого відношення по одній простій причині, його вже не було в живих. Він — автор розділу » Іванівський район » в книгі » Історія міст і сіл Херсонщини «. Так же повторюю, що до листопада 1920 року Нестор Іванович воював на стороні більшовиків, а проти них- після того як його основні сили були підступно знищені М. Фрунзе біля Перекопу. Але реальної сили він тоді вже не представляв.

 
Аноним
11 июля, 2017 о 16:29 IP автора: 5.141.218.178
 

Черт побери Шпак, предупреждаю вас! Не вам учить меня манерам! Жену свою хорошим манерам учить будете, если конечно она у вас есть!

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 16:31 IP автора: 91.124.246.116
 

«Доктор, я ще раз повторюю , що до написання цієї книги шанований Павло Павлович не мав ніякого відношення »

Коли я писав свого поста у відповідь аноніму, то Вашого ще не бачив. Сперечатись не буду, оскільки не володію інформацією з цього приводу.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 16:33 IP автора: 91.124.246.116
 

« я за фахом дипломований історик. Те , що Ви пишете , я вивчав і знав ще 40 років тому»
Ну, це вже не дискусія, а міряння, вибачте, пісюнами у кого диплом товщий)) Це, напевно, Вам і заважає побачити та виокремити війну за незалежність України від громадянської війни, що дійсно відбувалась на території Росії. Війна білих і червоних то є те, що «всі західні історики» ( доречи, з Вас прізвища і відповідні праці тих самих істориків) називають Громадянською війною, а рух за відокремлення периферійних регіонів імперії, коли бойові дії національних армій велися проти більшовиків, білих та їх союзників якраз і є війнами за незалежність. Невже це важко зрозуміти?
Дякуючи міжнародній підтримці та військовим успіхам незалежність отримали Польща, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва ( останні три, звісно, не надовго). Україні це, на жаль, не вдалося. Тому у радянській історіографії, за винятком польсько-радянської та радянсько-фінських війн, ці конфлікти або не виокремлювалися з Громадянської війни, або називалися не війнами, а операціями чи походами РСЧА. За Вашою ж логікою, тоді і польсько-радянську і радянсько-фінську війни слід називати громадянськими. Чому цього не робили навіть радянські історики? Правильно, тому що ці країни стали незалежними від Росії. Якщо б Україна тоді б здобула таки незалежність,можете не сумніватись, те що Ви зараз називаєте громадянською війною, навіть радянські історики називали б українсько-радянською війною. Чи не так?
Громадянська війна таки мала місце і в Україні. Це було повстання Директорії проти влади гетьмана Павла Скоропадського і тривала ця «війна» аж з листопада по грудень 1918року.

«А Нестор Іванович… в основному і шарився по степах»
А як же « Нестор Іванович захопив в свій час такі великі міста , як Катеринослав , Олександрівськ, Мелітополь, Маріуполь , Бердянськ» ? А, от у чому справа «Міста він в основному брав підступом і хитрістю , тоді, коли білі залишали їх.» тоді зрозуміло. Але те як він їх брав, зовсім не відкидає того факту, що він їх таки брав. А чого злякався Махно в Агайманах я так від Вас і не почув.
Так Нестор Махно мав великий вплив серед селян того часу, за ним йшли десятки тисяч. Він проголошував чіткі й зрозумілі для селян гасла, які зразу ж і впроваджував у життя. Тому і зміг протриматись без зовнішньої підтримки аж до червня 1921 року. Проте з державотворенням він так «шкутильгав», бо це суперечило його анархістським поглядам. І союзником УНР, за винятком декількох моментів, він не був. Отже вважати його учасником війни за незалежність, гадаю, не варто. Проте, будучи одним з найвпливовіших з ватажків селянського повстанського руху, що вирував тоді в Україні, він також причетний до того, що не будучи в змозі перемогти у масштабній війні проти селянства, більшовики були змушені перейти до нової економічної політики (НЕПу). Проголошена у 1921 р. на X з’їзді РКП(б) нова економічна політика передбачала заміну продрозкладки продподатком і дозвіл на дрібну вільну торгівлю. НЕП був тактичним кроком більшовиків, спрямованим на тимчасовий пошук компромісу із селянством, яке виявляло відверту непокору більшовикам. Лише із впровадженням НЕПу настрої селян щодо більшовицької держави почали змінюватись.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 18:00 IP автора: 91.124.246.116
 

«Так же повторюю, що до листопада 1920 року Нестор Іванович воював на стороні більшовиків»
Ви, напевно, забуваєте, що з кінця вересня по середину грудня 1918 р. Махно воював сам по собі проти Скоропадського та австро-німецьких військ.
Ви забуваєте, що з червня 1919 Махно не підпорядковувався командуванню РСЧА, а об,єднавшись з загонами отамана Григор,єва ( якого доречи вбив 27липня 1919Р.) воював як з Добровольчою армією так і з Директорією та тією ж таки РСЧА. А вдруге спільні дії Махна і червоних почалися після підписання між ними 2 жовтня 1920 р. військово-політичної угоди, бо як останні розуміли, що без армії Махна їм Врангеля не здолати.

 
Привет
11 июля, 2017 о 19:56 IP автора: 188.166.79.192
 

Ну и срач здесь развели, 2 украинца спорят о истории своей страны, а потом удивляются чего страна деградирует, единства нет, у каждого своя правда. Попурий ты возьми почитай книги Олеся Бузины, может перестанешь видеть мир в черных и белых цветах, не замечая полутонов.

 
Доктор Шпак
11 июля, 2017 о 20:25 IP автора: 91.124.246.116
 

«Правда всегда одна – это сказал фараон…» Бутусов©
«Хохлосрач» и развели, как раз, ради этой правды. Потому что, поняв, что происходило 100 лет назад, начинаешь осознавать то, что происходит сегодня.
Бузина… ну не знаю…не знаю… У него, в основном, полуправда.
Он берет один факт и облекает его в обертку из мифов, подавая его под таким соусом, который соответствует его теориям.
Но в качестве альтернативы советским учебникам истории, на первый раз, вполне подойдет — больше, чтобы, действительно, добавить красок после краткого курса истории ВКП(б) И.Сталина)))

 
Володимир Польченко
11 июля, 2017 о 21:24 IP автора: 78.111.189.64
 

ДРУГА ЧАСТИНА. Продовження. Внаслідок суперечок і розбіжностей поміж керівництва УНР в побудові молодої української республіки та кривавої агресії московсько-більшовицьких військ, республіка зазнала поразки. Територія України опинилася у вирі громадянської війни, безвладдя, анархії. Серед українського народу почали з*являтися народні отамани зі своїми поглядами та баченнями створення влади в Україні. Одним із таких був Нестор Махно, який створив свою «республіку» зі столицею в м. Гуляйполе, що на Запоріжжі. Зі своїм багатотисячним військом Н. Махно то укладав угоду з більшовиками у війни проти «білих», то воював проти «червоних». Більш розважливі соратники попереджали Н. Махна, що ні в якому разі не укладати угоди і не довіряти московитам. Одначе, він їх не послухав, а погодився на пропозицію більшовиків разом вибити «білих» з Криму на обіцянки територіальних прав на півострів.. Внаслідок бойових спільних дій «білі» були розбиті з великою кількістю полонених. ОДнак, військо Махна опинилося в пастці, де було розбите і знищено більшовиками. Махно зі своїми нечисленними соратниками втік за кордон. В Криму більшовики влаштували звірячу розправу над полоненими, яких катували, розстрілювали. Відомо, що полонених наглухо зачиняли в приміщеннях морских суден, барж і катерів та пускали їх на дно Черного моря. Таким чином озвірілі «революціонери» вбили від 50 до 80 тисяч людей, які б могли влитися в цивільне і мирне життя. Минав час! Під час Другої світової війни, в 1943 році євреї Каліфорнії США звернулися до Сталіна з дозволом надати їм півострів Крим для стоворення еврейської республіки. Ймовірно, Сталін, погоджуючись на таку пропозицією, з весни 1944 року примусово виселив з Криму кримсько-татарський народ. Проте, згодом США відкрили Другий фронт у війні проти німецького фашизму, в зв*язку з чим не вистачило ресурсів та можливості для масового переселення євреїв до Криму.

 
Попурій І.
11 июля, 2017 о 21:41 IP автора: 178.92.202.207
 

Шановний Доктор Шпак! З деякими Вашими доводами можна було б трішки і погодитись, а з деякими і ні. У мене є маса контраргументів відносно написаного Вами. Але вважаю , що такі фундаментальні дискусії все таки краще вести » тет а тет «, сидячи один напроти одного за одним столом, та ще й щоб на столі щось стояло. Я б не ставив на один щабель Україну , Польшу і Фінляндію. Перед тим як ввійти в склад Російської імперії Польша і Фінляндія протягом багатьох століть мали свою державність. Українська державність ( Гетьманат ), та і то номінально , існувала трохи більше століття і лише на території Лівобережної України. Правобережна і Західна Україна дісталися Російській імперії в результаті трьох розділів Речі Посполитої, в яких брали участь також Прусія і Австро- Угорщина. Події 1918 — 1920 років називають війною за незалежність в основному українські історики з діаспори , типа Ореста Суптельного та інших. Дійсно влада УНР простягалася лише на декілька губерній , а в інших регіонах влада фактично належала батькам — отаманам, яким було глибоко начхати на незалежність , їх цікавив лише грабунок.Отаман Григор;єв , як і Махно,спочатку вірою і правдою служив більшовикам , одержував від них звання і нагороди, а потім зрадив. Після того , як червоні узнали , що він збирається йти походом на Одесу,керівництво ВЧК порекомендувало Махно ліквідувати його.Це повністю співпадало з інтересами Нестора Івановича, якому не потрібний був сильний конкурент на півдні України. Якщо Ви уважно читали написане мною , то я відзначив , що 70 % часу Махно співпрацював є більшовиками , , інший же час він був сам по собі. А міста він брав підступом , бо був дуже великим любителем спектаклів та імпровізації. Розвідка ( Лев Задов ) у нього була прекрасна, та і в кожному місті була досить сильна » п;ята » колона. За Агаймани розповім Вам іншим разом. Іду дивитися фільм.

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 01:08 IP автора: 91.124.246.116
 

«Дійсно влада УНР простягалася лише на декілька губерній…»

Що не заважало їй простягнутися до таких міст Південної України як Одеса, Херсон, Миколаїв. Нехай короткий проміжок часу, але вона там була. І це беззаперечний факт. Невже Ви цього не знали?

« Я б не ставив на один щабель Україну , Польшу і Фінляндію.»

А, власне, чому Ви так робите? Невже від того, хто, коли попав під владу іншої держави, залежить пріоритет в отриманні незалежності?
Чому Ви погоджуєтесь у праві на незалежність поляків та фінів ( якось у Вас десь поділись країни Балтії ), та відмовляєте у цьому праві українцям?
Про Українську державність ( Гетьманат ) та про Правобережні козацькі полки я, також, можу багато чого Вам розповісти. Так, це дуже цікаво, але це відводить у бік від основної теми нашої дискусії. Скажіть відверто, Ви робите це навмисно?
А тема дискусії, нагадаю, була – Війна за Незалежність чи «Громадянська війна»
І всі Ваші «контраргументи» зводились лише до двох ( перечитав Ваші пости декілька разів, щоб чогось не пропустити ), а саме:
1.«…українці вбивали українців…»
2.«… але ж всі західні історики її так величають …»

Щодо другого, я взагалі мовчу. Хоча ні, скажу таки, декілька слів: для мене завжди був і буде пріоритетнішим авторитет істини, а не істина авторитета. Професори та академіки теж люди і теж можуть помилятися. Я довіряю лише фактам – тим подіям і явищам, що достовірно відомі. Тому мені однаково байдуже як там називають ці події «західні історики» чи «історики з діаспори». Факти від цього не зміняться.
УНР була? – була, це факт.
Радянська Росія це факт? – факт.
Війна між ними була? – була і це є також беззаперечним фактом. Більш детально я все це виклав у попередніх коментаріях.
Тепер повернемось до першого Вашого «контраргументу». Дивіться, йде Перша світова війна. У лавах Австро-Угорської армії воюють Січові Стрільці – етнічні українці. До армії Російської імперії також входили етнічні українці. Ці держави воювали між собою, тобто українці вбивали українців. То що це було? Громадянська війна?! Та ні ж, усі західні історики величають її Першою світовою, а підручники, по яким Ви 40 років назад вивчали історію, говорять про війну Імперіалістичну.
Мене дивує, чому Ви вперто продовжуєте називати події 1917-1921 рр., що відбувались на території України, «громадянською війною»? Де в цьому логіка?
Також мене дивує Ваша манера говорити напівправду. Про Махна ми вже говорили, тепер от Григор’єв.

« Отаман Григор;єв , як і Махно,спочатку вірою і правдою служив більшовикам…»

Так служив, але починаючи з кінця січня 1919 року. А перед цим? А перед цим: після Лютневої революції 1917 р. штабс-капітан царської армії Ничипір Григор’єв перейшов на бік української влади. Служив С. Петлюрі, П. Скоропадському й Директорії. 13 грудня 1918 р. Херсонська повстанська дивізія Армії УНР під командуванням отамана Н. Григор’єва увійшла в Миколаїв… та ще багато чого цікавого… І Ви, як історик, повинні говорити про всі події, а не тільки про ті, що підпадають під Ваше бачення того чи іншого моменту історії. Хіба ні?

«За Агаймани розповім Вам іншим разом»

Буду дуже вдячний Вам за будь-яку інформацію щодо подій 1917-1921 рр., які відбувалися на території нашого району ( нехай і у Вашій інтерпретації ). Можливо, навіть, у мене вистачить натхнення і на статтю з цього питання. Якщо це, звісно, комусь цікаво, та якщо буде можливість її десь розмістити.

 
Попурій І.
12 июля, 2017 о 09:28 IP автора: 178.92.202.207
 

Шановний Доктор Шпак ! Мені здається , що Вам для початку необхідно переконати відмовитися від терміну » громадянська війна » творців пам;ятника в с. Шотівка, де , як Ви бачите, чорним по білому написано: » Воїнам громадянської війни……». Особисто я залишаюсь при своїй думці, що це була громадянська війна з елементами боротьби за створення незалежної Української держави. Розвивати і аргументувати цю тезу не буду по тій причині , що це займе занадто багато часу, та і не всім це дуже цікаво. Та і спілкування у нас якесь напівконспіративне , наче у двох резидентів. Я виступаю під своїм справжнім прізвищем, а Ви вважаєте за краще під псевдонімом. Справжня більшовицька конспірація. Так і хочеться сказати словами отієї відомої пісеньки: » Сім- Сім откройся…» В манері, як Ви кажете , говорити » напівправду » нічого дивного не бачу, так як , на мій погляд, правда завжди знаходиться десь посередині і в кожного вона своя. Якщо вже імениті історики не можуть дійти до єдиної думки про війну 1918 — 1920 років, то чому я повинен в усьому з Вами погоджуватись.У мене свій погляд на події тих років.

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 09:48 IP автора: 91.124.246.116
 

«Особисто я залишаюсь при своїй думці…»
» Розвивати і аргументувати цю тезу не буду …»
«… правда завжди знаходиться десь посередині і в кожного вона своя.»
«У мене свій погляд на події тих років.»

У мене до Вас більше нема питань, шановний пане Попурій.
Ні, одне таки залишилось : як щодо «За Агаймани розповім Вам іншим разом» ?
Приємно було з Вами спілкуватись!
Слава Україні!

 
Володимир Польченко
12 июля, 2017 о 10:10 IP автора: 78.111.189.44
 

В липневі дні український народ з сумом згадує річницю чергової кривававої агресії Кремля проти мирної на незалежної України. Три роки тому, одинадцатого липня 2014 року під час проведення антитерористичної операції, коли українські війська почали наступальні дії для визволення українського Донбасу від окремих підрозділів російських військ та бандитських формувань. Відтісняючи та знищуючи ворога і підходячи до самого російсько-українського кордону, підрозрозділи сил АТО розташувалися біля с. Зеленопілля, що на Луганщині. Одначе, з метою перешкоджання наступу українських силовиків та не допустити повного знищення ворожих військ, підрозділами російських військ розташованих поміж м. Гуково та Куйбишеве РФ застосовуючи системи залпового вогню БМ-21 «ГРАД» відкрили вогонь по українським військам. Цей жахливий злочин та агресія «братнього народу» зафіксована на відео місцевими мешканцями російського прикордоння та розповсюджена в соціальних мережах. В результаті більш як із сорока залпів смертоносними ракетами на відстані до 30 кілометрів по розташуванню сил АТО були знищені та згоріли всі намети, детонували склади з боєприпасами, загинули до двадцати українських вояків. Таким чином агресору вдалося залишити відкритим та контролюваним кордон для подальшого вторгнення своїми військами на територію України для бойових дій. Своєю кривавою агресією Кремль назавжди відвернув Україну від дикого та озвірілого російського народу та остаточно втратив свій вплив на вільний і незалежний український народ. А остання заява головного кремлівського бандита і міжнародного терориста » про наявність спільних інтересів російського та українських народів» — свідчить про продовження жахливої та брехливої пропаганди Кремля з відчуттям все більш наближаючої агонії та поразки. Український народ вистояв, щоб перемогти! Слава Україні!

 
Іван
12 июля, 2017 о 14:06 IP автора: 95.132.133.155
 

Дискусія Попурія і Доктора Шпака, до речі, дуже цікава. А як ми знаємо- » В споре рождается истина»!

 
Попурій І.
12 июля, 2017 о 14:37 IP автора: 178.92.202.207
 

Шановний Доктор Шпак! Я людина дуже скромна і не панського роду , так що мене не обов;язково називати паном. Величайте вже краще добродієм. Ви теж не дали відповідь на поставлене мною запитання- у Вас немає бажання в кінці -кінців розсекретити свою особу , чи Ви і далі хочете бути » тера інкогніта «. А за Агаймани я Вам обов;язково розповім , просто зараз весь вільний час йде на футбол , пообіцяв редактору районки вчасно здати матеріали для публікації , які вона на слідуючому тижні розпочне друкувати. Не хвилюйтеся , я Вас не обману. Всьому свій час.

 
Опа
12 июля, 2017 о 16:54 IP автора: 130.180.208.155
 

Що за фігня? Тему футболу підняв Роман на Степ Ньюс, а Аллочка вже підпряглася й намагається перехопити фішку. Іване Івановичу, давайте ваш матеріал сюди, а Алла хай піднімає свою дупу й сама шукає цікаві теми.

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 17:21 IP автора: 91.124.246.116
 

Антон Семёнович Шпак — стоматолог.
Вы что, фильм про меня не видели ? Там меня еще обворовывают… этот… как его… а! Милославский! …кажется так)))

 
Пересичный
12 июля, 2017 о 18:32 IP автора: 178.93.2.156
 

«Я людина дуже скромна і не панського роду , так що мене не обов;язково називати паном».

Ах, вот это скромность!
https://www.youtube.com/watch?v=G9Ud6wgyd4A

 
Пересичный
12 июля, 2017 о 18:37 IP автора: 178.93.2.156
 

А если без шуток, то за историю непростого времени в том числе и нашего края — спасибо и д-ру Шпаку, и Ивану Ивановичу.
Сложно бывает взглянуть новым взглядом, когда всю жизнь вдалбливали только одну версию. И то — историю пишут победители, сколько должно пройти времени, чтобы оценить беспристрастно…

 
Roman Voronov
12 июля, 2017 о 19:08 IP автора: 37.73.217.126
 

Та яка різниця хто де публікуватиметься. Головне що публікуватиметься і інформпростір Іванівського району буде розвиватися.

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 19:41 IP автора: 91.124.246.116
 

Не розумію, чому у старшого покоління так припікає від слова «пан»?
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BD_(%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F)

 
Іван
12 июля, 2017 о 19:45 IP автора: 95.132.133.155
 

Сумнівно, що всі слова тепер через вікіпедію треба переглядати? Що та як звучить… Не заноситься людина та і все!

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 20:00 IP автора: 91.124.246.116
 

» В споре рождается истина »

Не встречал еще ни одного случая подобных родов.
Подобные споры служат только забалтыванию вопроса — что мы и можем наблюдать в данном случае. 100% участвующих в подобных дискуссиях уверены в том, что они уже знают базовые истины, а 99.9% даже не собираются подвергать это сомнению. Для всей этой массы подобные дискуссии не заканчиваются абсолютно ничем.
Тратить время на споры — растрачивать жизнь впустую. Который раз в этом убеждаюсь и все равно, периодически, в них вляпываюсь. Чем они так притягательны ?
Споры разрушают, а не созидают. Я, пожалую, предпочту созидание — начну работать над статьей по этой теме ( Визвольні Змагання 1917-1921 рр. на Півдні України ).
А люди уже сами потом пусть выбирают, что им больше по душе.
Грамотные люди быстрей разберутся и без всяких споров, а выбор неграмотных меня абсолютно не интересует…

 
Малебольдже
12 июля, 2017 о 20:28 IP автора: 89.144.12.15
 

Добродію Опа, а з чого Ви це взяли? Здається, в газеті та і на сайті ще інформації про це не було! А якщо і буде, то що, Роман на неї авторське право заявив, чи що?
Окрім того, більш старшому поколінню, гадаю, всесвітня мережа (доступ до неї та і вміння користуватися комп. технікою) це є дуже проблематично! Краще ж прочитати дану інформацію на папері. Чи не так? І там не буде цього брудного срачу, від якого просто нудить.

 
Малебольдже
12 июля, 2017 о 20:37 IP автора: 89.144.12.15
 

…і і ще, якщо «Роман цю тему підняв», то до чого тут Іван Іванович, хай Роман її і продовжує!

 
Попурій І.
12 июля, 2017 о 21:35 IP автора: 178.92.202.207
 

Ну якщо Ви боярин Милославський , то я тоді Іван Грозний.Роман правий, що різниці немає, де це буде надруковано, та і багато хто рекомендували надрукувати матеріал в газеті , так буде зручніше старшому поколінню.І яке там » перехоплення «. ЯК писав великий пролетарський поет Володимир Маяковський «..Нам лучшим памятником будет построенный в боях капитализм ! «….На мый погляд , шановний Доктор Шпак, тему статті Ви вибрали досить невдало. ЯКІ ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ на Півдні України? На Півдні в степу батьки — отамани , які не визнавали ніякої влади над собою, проводили великі ЗМАГАННЯ на предмет , хто більше награбує. Визволяти когось , а тим паче проливати кров за незалежність України в них і на думці не було. Отакі вони, трагічні реалії громадянської війни.

 
Доктор Шпак
12 июля, 2017 о 23:04 IP автора: 91.124.246.116
 

Те, що Ви чогось не знаєте, ще не означає, що його не існує.
Ви зарано робите висновки, навіть не ознайомившись з матеріалом, який я тільки планую(!) публікувати. Це якось непрофесійно з Вашого боку, добродію.

«…в них і на думці не було…»
«Шурик, так Вы экстрасенс! Вольф Мессинг!!!» Лида©)))

Про «громадянську», реальність якої Ви так і не довели, говорити з Вами не бачу сенсу. Оскільки Ви маєте нічим не підкріплений погляд на ці події, скоріш за все, завдяки нав,язаним 40 років назад штампам. А переконувати Вас у чомусь я не збираюсь….

 
Опа
12 июля, 2017 о 23:31 IP автора: 130.180.208.119
 

Шановний (на) Малебольдже. Своїм коментарем я хотів сказати лише про те, що наша районна газета в даний час годиться хіба що для певних гігієнічних потреб. Читати в ній категорично НІЧОГО. Якісь чергові нудні повідомлення від різних держструктур, статті зі шкіл і дитсадків, короткі звіти про сесії, привітання і реклама. ВСЕ. Де життя району, події з сіл чи хоча б Іванівки? Заради чого громадянин має викласти свої гроші і ДОБРОВІЛЬНО, а не за вказівкою РДА виписати цю газету? І винною в цьому є саме теперішній редактор газети. Я читаю цю газету вже не один десяток років, і можу стверджувати, що ніколи до цього газета не була такою прісною і не цікавою.

 
Roman Voronov
12 июля, 2017 о 23:58 IP автора: 37.73.217.126
 

Вставлю свої 5 копійок в тему газети.

Газети як формат давно вже віджили себе.

В питанні нашої районки я вважаю, що їм потрібно було вже давно відмовитись від паперу і перейти в онлайн. Завдяки цьому вивільниться маса часу саме для того, що потрібно читачу — контенту.
Розумію, що зараз всі нападуть, мовляв друк газети не можна припиняти. Але ж панове, на дворі 21 сторіччя. Комп’ютери і смартфони вже всюди. Пройшов час кінних упряжей, дротових телефонів, паперових телеграм, відеокасет та DVD програвачів.
Сучасний світ стрімко йде вперед і якщо за ним не встигати, то може вийти не продукт, а казус.

Читав деяких медіаекспертів, так ті вже навіть сайти новин вважають застарілими. Нині актуально розповсюджувати контент через соціальні мережі та сервіси гугла.

 
Roman Voronov
13 июля, 2017 о 00:02 IP автора: 37.73.217.126
 

Районні газети існують виключно від волі місцевої політичної еліти, яка ще як правило старого, радянського, гартування.
В їх розумінні інформація є донесеною до аудиторії якщо вона саме НАДРУКОВАНА.
На жаль, в сучасному світі актуально щоб інформація була ОПУБЛІКОВАНА, тобто була доступна широкому загалу.

 
Roman Voronov
13 июля, 2017 о 00:05 IP автора: 37.73.217.126
 

Ну а «старшому поколінню» та любителям «друкованого слова», я б радив купити принтера, друкувати публікації і читати з паперу.
Благо, завдяки тому ж 21 сторіччю ця техніка коштує відносно не дорого.
До-речі, мені точно відомо про декілька випадків коли публікації із СН люди роздруковують на принтері і дають читати «поколінню по старше». Як бачите, це не є перепоною для розповсюдження інформації.
Ще раз підкреслю свою думку. В сучасному світі важливий саме контент, а не формат і форма подачі.
Якщо контент буде цікавий, читач знайде спосіб дістатися до нього.

 
Elena
13 июля, 2017 о 00:25 IP автора: 185.137.19.225
 

Романе, а що робити бабусям та дідусям, у яких пенсія ледве сягає за 1000 грн? Їхні думки про те, як дорогезне вугілля на зиму купити, ліки та хліб, а не придбання компьютерної техніки та сплата за інтернет..

 
роман
13 июля, 2017 о 08:09 IP автора: 185.26.180.135
 

Якщо ці бабусі будуть використовувати газету для розтопки плитки, то тут є сенс.
Але наскільки я спілкувався з цими пенсіонерами, вони якраз і не виписують газету, оскільки у них немає грошей. Краще вони їх витратять на ліки.
В той же час, новини вони отримують усно від родичів та знайомих. Це називається вторинна аудиторія.
У мене є знайомі пенсіонери, які в очі не бачили компа, але із захватом розповідали мені про новини у викладці СН, які їм переповіли родичі чи знайомі.
Про сайт вони не чули і те що я пишу ці новини вони навіть нездогадуються

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 10:35 IP автора: 178.92.202.207
 

Шановний Доктор! То Ви ж мені тпк само не довели про » війну за незалежність». Я ще можу в деякій мірі погодитися з терміном » визвольні змагання «.Нав;язали мені якийсь географічний вінегрет із країн Балтії , Польщі , Фінляндії, урівняли їх з прагненням українських вождів — романтиків з УНР та Директорії і не хочете бачити різниці між цими країнами. Ну хоча б в тому, що Польщу і Фінляндію царська Росія насильницьким шляхом приєднала до себе, а українські козацькі старшини , за прямою вказівкою Богдана Хмельницького, весь 1653 рік просиділи в Москві , слізно благаючи царя Олексія Михайловича взяти їх під свою царську руку , поки не розчулили царя і добилися позитивного вирішення цього питання на Переяславській раді взимку 1654 року. Так що не всі одинаковим чином потрапили до складу імперіх. Бачу , на історичні події минулого Ви теж дивитесь якось однобоко , по рецептам пана В;ятровича, тому , звичайно , дискутувати з Вами на тему » громадянська війна» я теж не бачу сенсу. Краще нам кожному залишитись при своїх поглядах. Однако з нетерпінням буду чекати Вашої статті про » визвольні змагання на Півдні України, що,звичайно , розширить мій кругозор з цього питання. Надіюсь , що Ви ж не будете писати про Донецько — Криворіжську радянську республіку чи Гуляйпільську палко любимого обома нами Нестора Махна.

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 10:42 IP автора: 178.92.202.207
 

Поки друковані газети мають рекламодавців і заробляють достатньо коштів для свого існування, то вони будуть існувати. Все буде ВИРІШУВАТИСЯ в чесній конкурентній боротьбі між друкованими та інтернет виданнями. Але погоджуюся з Романом, що майбутнє звичайно за Інтернетом.

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 11:03 IP автора: 178.92.202.207
 

Я б не поспішав стверджувати, що наша районка існує виключно по волі місцевої політичної еліти. Газета рік тому змінила свій статус і в даний час являється приватним комерційним виданням.

 
Roman Voronov
13 июля, 2017 о 11:07 IP автора: 95.133.135.142
 

Попурій І.
Іване Івановичу скажіть відверто, чи є в районі чесна конкурентна боротьба за виконання підрядів районної влади на висвітлення тих чи інших подій?

 
Roman Voronov
13 июля, 2017 о 11:09 IP автора: 95.133.135.142
 

«Я б не поспішав стверджувати, що наша районка існує виключно по волі місцевої політичної еліти. Газета рік тому змінила свій статус і в даний час являється приватним комерційним виданням.»

Тобто ви стверджуєте, що наша районка може існувати поза бюджетних коштів отриманих від місцевих рад та районної влади, чисто на комерційній рекламі?

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 11:54 IP автора: 178.92.202.207
 

Звичайно. Зараз вона так і існує , а не виконує якісь незрозумілі » закази «. Ала Сергіївна готова друкувати все , при умові , що воно буде оплачене. Наскільки мені відомо , і селищній Раді вона ніколи не відмовляла в публікаціях.

 
Доктор Шпак
13 июля, 2017 о 13:00 IP автора: 91.124.246.116
 

«… а українські козацькі старшини , за прямою вказівкою Богдана Хмельницького, весь 1653 рік просиділи в Москві , слізно благаючи царя Олексія Михайловича взяти їх під свою царську руку , поки не розчулили царя і добилися позитивного вирішення цього питання на Переяславській раді взимку 1654 року.»

А це ще один із штампів, що залишились нам від радянських підручників з історії.
Міф про непохитну вірність Хмельницького союзу з Росією – плід російської історичної міфології XVIII століття, який створив образ позитивного героя української історії, якому протиставлялися всі наступні «антигерої», які прагнули до суверенітету України.
Пошук зовнішніх союзників, здатних надати молодій козацькій державі військову допомогу проти Польщі, розпочався з самого початку Козацької революції 1648 р. Його першим військово-політичним партнером стало Кримське ханство. Потім пішов ряд переговорів з Османською імперією 1648-1653 рр.
Переяславські домовленості 1654 р. гарантували Україні, в першу чергу, військову допомогу з боку Росії. Дії московської армії на Смоленщині відкрили другий фронт у війні з Польщею, послабивши її сили на українському театрі воєнних дій. Однак, дуже скоро з’ясувалося, що в цій війні Кремль прагнув, насамперед, до досягнення своїх геополітичних цілей – відвоювання колись втрачених західноросійських регіонів і набуття білоруських територій, а не реальної допомоги Гетьманщині. Це підтвердило Віленське перемир’я, укладене в жовтня 1656 р. між Польщею і Росією в таємниці від України, і яке фактично перекреслило переяславські домовленості. Хмельницький, справедливо вважаючи себе вільним від попередніх зобов’язань перед Росією, зайнявся пошуком нових, більш надійних союзників для створення нової антипольської коаліції.
Підсумком цих пошуків стало створення потужного альянсу України, Трансільванії, Швеції та Бранденбурга. Війська протестантських держав спільно з гетьманською армією успішно діяли проти поляків на протязі 1655-1657 рр., фактично поставивши під загрозу суверенітет і територіальну цілісність Речі Посполитої (період, відомий в польській історії як «Потоп»). У продовження цього курсу, дипломати Хмельницького займалися підготовкою нових двосторонніх договорів з європейськими державами. Першим в їх ряду став союз з Трансільванським державою, підписаний в жовтні 1656 г. Другим – договір зі Швецією, підготовлений за життя Хмельницького і підписаний в правління його наступника Івана Виговського в жовтні 1657 р.
Отже, Переяславські домовленості були просто тимчасовим військово-політичним союзом, який розпався ще за життя Б.Хмельницького. І всі ці байки проте те як українці «слізно благали батюшку царя взяти їх під свою руку», розповідайте комусь другому.
А яким чином ці події відносяться до прагнення українців 1917 року здобути незалежність для своєї країни, я так і не зрозумів.
Ми так скоро доберемось до «..откуда есть пошла Русьськая земля…» )))

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 14:11 IP автора: 178.92.202.207
 

Доктор! Не потрібно робити такі довгі історичні екскурси в історію. Вони загальновідомі і лікбез та просвіта корисувачів сайту тут ні до чого.Факт залишається фактом , ніхто до 1654 року не бажав бути союзником України у війні проти Речі Посполитою і конкретно допомогти нам. Таке бажання виявив лише російський цар і то після річних роздумівю Що було потім — товже окрема історія . З» Потопом » добре ознайомлений — і детально вивчав, і читав книгу Генріка Сенкевича , і дивився фільм Єжи Гофман. Україна особливо туди і не встрявала , то була більше польсько — шведська розбірка. А за ті події я нагадав тому , щоб Ви краще зрозуміли , що на відміну від Польщі та Фінляндії Україна була міцніше , тісніше та ще й добровільно притягнута до складу Російської імперії, в значній мірі асимілювавшись в ній. Але з Вашим бажанням нав;язати нам свої погляди на історію ми дійсно скоро доберемося і до літописця Нестора. Але якщо Ви дійсно знаєте » откуда пошла Русьськая земля…», то будьте ласкаві , повідомте нам. Адже в істориків немає єдиного погляду на цю проблему.

 
Доктор Шпак
13 июля, 2017 о 17:40 IP автора: 91.124.246.116
 

«Факт залишається фактом , ніхто до 1654 року не бажав бути союзником України у війні проти Речі Посполитою і конкретно допомогти нам.»

Та як же так?! Я ж Вам для чого вказав, що першим військово-політичним партнером Б.Хмельницьког стало Кримське ханство?
Ви вперто не бажаєте бачити того, що не відповідає Вашому трактуванню історіїї. Так цей союз був нетривалий , бо хан переслідував, здебільшого свої інтереси. Як це робив кожен правитель своєї держави у той час . Та цей союз був і це є беззаперечним фактом.
Таким самим нетривалим і по тим же причинам, був союз з Московським царем. І «добровільне» притягування України під владу Москви відбулося лише завдяки військовій агресії. Та не будемо, й дісно заглиблюватись у нетрі історії. Оскільки маємо різні погляди на ці події, то наша дискусія може затягнутись до невизначеного часу, а своє ставлення до подібних спорів я вже висказував.
І нікому я своїх поглядів не нав,язую. Я лише хочу показати, що існують і інші, на відміну від дійсно нав,язаних нам Російськоюю Імперією а згодом і Радянським Союзом, погляди на історію тих років.

» Україна була міцніше , тісніше та ще й добровільно притягнута до складу Російської імперії, в значній мірі асимілювавшись в ній. »

По поводу «добровільно» і «асимілювались» я з Вами категорично не згоден. Бо якби так відбулось насправді, то не було б і ніяких спроб розірвати ці » тісні» зв,язки у 1917-21рр.
Хіба ні?
Але, навіть, якщо все було так як Ви пишете — невже це не давало права українському народу на незалежність?
Тодішні кремлівські керманичі вважали, що не давало, доречі як і теперішні…

 
Попурій І.
13 июля, 2017 о 19:33 IP автора: 178.92.202.207
 

Це той кримський Гірей , із- за якого козаки програли битву під Берестечком в 1651 році, коли він віроломно оголив лівий фланг оборони , взяв у полон Богдана Хмельницького і втік з поля бою, що дало полякам можливість оточити козацьке військо і притиснути його до боліт. Результати такого » союзництва » були трагічними- із майже 150 тисячного козацького війська Іван Богун зумів вивести з оточення лише 20 тисяч козаків. Всі інші полягли на полі бою. Ну і знайшли Ви Докторе союзника. Це той випадок, коли мовлять , що нам і ворогів не треба , їх заміняють наші «союзники «. А знаєте скільки за роки визвольної війни 1648 — 1654 року ці з дозволу сказати , союзники , увели з України в Крим в раьбство ясира..?

 
Доктор Шпак
13 июля, 2017 о 22:19 IP автора: 91.124.246.116
 

Так і знав, що Ви згадаєте саме цю битву, як приклад зради Герая. Як кажуть у футболі: «Ваш пас просто читався» )))
Існує декілька версій подій чому саме Герай відступив, що прирекло козаків на поразку, та це не так важливо. До битви під Берестечком козацько-татарські війська перемогли поляків під Корсунем та Пилявцями, потім був похід на Львів, облога Замостя і Збаража… А Ви все про «зраду», тобто про те, що лише Вам вигідно озвучувати, а решту замовчуєте. Який же це науковий підхід?
Взагалі то, я й не стверджував, що цей союз був занадто вдалим для Хмельницького. На перших етапах – так; Герай же завжди переслідував свої стратегічні цілі. А саме взаємного ослаблення поляків та козаків. Козаки як воювали з татарами так і заключали союзи ( перший в історії у 1624р.), такий був час. Я навів цей приклад у відповідь на Ваш «факт», що до Переяславської угоди у Хмельницького не було союзників.
І чим кращий був союз з Москвою, що змусило Хмельницького вже за два роки шукати собі нових «друзів»? Та нічим. Москва так само зрадила козаків підписавши сепаратний мир з поляками. Такі були часи – вчорашні «союзники», сьогодні вже рубали один одного наліво й направо, що не заважало через деякий знову бути по одну сторону «барикад». І розглядати ці події в категорії «чорне/біле», гадаю, не варто.

 
Попурій І.
14 июля, 2017 о 09:03 IP автора: 178.92.202.207
 

Щось Ви не згадали першу перемогу козаків над поляками під Жовтими Водами( травень 1648 року. Саме вній татари( Тугай — бей, зіграли значну роль в перемозі, але за це одержали весь польський обоз і всіх полонених польських воєначальників, на яких потім добряче заробили, отримавши за них величезний викуп. Перемоги під Корсунем і Пилявцями це в основному заслуга козаків. Мене не дуже радує Ваш аж занадто «науковий » підхід, коли для Вас смерть в битві майже 100 тисяч козаків із -за зради кримського хана » це не так важливо «». А що ж тоді взагалі важливо? Та й саму зраду хана Ви вважаєте несерйозним проступком , такими собі дитячими пустощами. Прям якесь кощунство виходить. Отож так було і в Громадянській війні -рубали один одного наліво і направо.)

 
Доктор Шпак
14 июля, 2017 о 11:59 IP автора: 91.124.246.116
 

«Мене не дуже радує Ваш аж занадто «науковий » підхід, коли для Вас смерть в битві майже 100 тисяч козаків із -за зради кримського хана » це не так важливо «». А що ж тоді взагалі важливо?»
Це вже виривання фрази з контексту. Не важливим це було в світлі нашої дискусії щодо союзників Хмельницького до союзу з Москвою. І згадавши битву під Жовтими Водами, Ви самі ж і спростували свій «факт». Порадив би Вам, на майбутнє, бути обережнішим з цим словом, щоб черговий раз не «сісти в калюжу». Без образ, не хотілося б, щоб дискусія звелася до перепалки штибу «сам дурак».
Та й взагалі, Ви занадто драматизуєте події, граєте на емоціях, а це вже схоже на «гру на публіку».
Науковець повинен дивитись на події відсторонено, без зайвих емоцій. Те, що було для Богдана Хмельницького «зрадою», для Ісляма Герая було вдалим тактичним ходом. Таких «зрад» можна навести безліч – це було загальноприйнятним явищем. Що це доводить? Та нічого. Кожен грав «на свою руку», тай по всьому. Чому я повинен показувати Вам все «на пальцях»?
Тай не було там тих 100 тисяч загиблих ( все військо якраз і складало приблизно 100 тис.) . Загальноприйнятою є думка, що основних своїх втрат козаки зазнали на переправі через Пляшівку, під час виходу з битви. Однак останні наукові дослідження показують, що кількість загиблих козаків в польських історичних джерелах (до 30 тис. убитими) є значно перебільшеною. Археологічні розкопки, що проводяться в останні десятиліття на місці битви, віднайшли рештки лише близько сотні загиблих під час переправи козаків. Іншим свідченням на користь незначних втрат української армії було те, що Богдан Хмельницький вже через два місяці зумів зібрати майже стотисячне військо під Білою Церквою, блокувавши там польсько-литовські війська і змусивши їх укласти мир, що було б неможливим за умов важких втрат українсько-козацької армії під Берестечком.
У радянській же історіографії (до початку розкопок на місці битви) була поширена цифра у 10 тис. загиблих в ході битви козаків. Звідки у Вас взялося 100 тис. ? Може Генрик Сенкевич чи Єжи Гоффман підказали?))
Погодьтесь, неприпустимо для історика сидіти в шкаралупі знань, отриманих 40 років тому. Наші знання з історії постійно розширюються і доповнюються завдяки археологічним розкопкам, введенням в науковий оборот нових архівних документів тощо. Я вже наголошував: історик — не той хто знає, історик – той хто шукає.
З Вами перестає бути цікаво, добродію))

 
Андрій Бутенко
14 июля, 2017 о 15:03 IP автора: 95.132.132.9
 

Пропоную автору статті написати нову статтю чи вкладку українська історія XVII, XVIII, XIX та й XX століття, де можливо б було історикам дискутувати про надзвичайно цікаві і актуальні історичні події минулого і сьогодення, результат яких — це українська нація XXI століття, від минулого до сучасного! Слава Україні! Слава Нації!!! Пропоную тему: Як Московити, Російська імперія і їх наступники систематично і послідовно протягом більше 300 років знищували і продовжують знищувати українську націю, і український нарід.

 
Попурій І.
14 июля, 2017 о 15:12 IP автора: 178.92.202.207
 

На жаль , мені теж стає нецікавою ця дискусія , враховуючи Ваш однобокий тендеційний підхід до історії. Всі історики , як наші , так і зарубіжні , стверджують , що під Берестечком зійшлися приблизно одинакові ( по 150 тисяч ) армії поляків і козацько — татарського війська , а Ви чомусь ставите це під сумнів, посилаючись на якісь розкопки.і незрозуміло чому в рази зменшуючи втрати козаків.Якщо Іван Богун вивів з оточення лише 20 тисяч козаків,20 тисячна кримська орда втекла з Гіреєм, то де ж ділися інші козаки. В полон поляки козаків не брали , всіх перебили. Я теж багато шукав по цій битві і пишу яраз те , що знайшов . А славетні Генрік Сенкнвич і Єжи Гофман тут ні до чого., Ваша іронія щодо них недоречна.

 
Доктор Шпак
14 июля, 2017 о 18:34 IP автора: 91.124.246.116
 
Доктор Шпак
14 июля, 2017 о 21:29 IP автора: 91.124.246.116
 

Опа, якась накладка… я думав перше повідомлення десь застрягло, тому вирішив продублювати…

 
Roman Voronov
14 июля, 2017 о 21:45 IP автора: 37.73.195.203
 

Так і було. Через лінки в повідомлені воно застрягло на модерації. Я щойно його додав в ручну.

 
Попурій І.
14 июля, 2017 о 22:26 IP автора: 178.92.202.207
 

На мій погляд , ми відхилилися від основної теми. Почали за здравіє — шотівський пам;ятник невідомо яким героям громадянської війни , а закінчили за упокій душ козаків , які героїчно полягли в жахливій і кровопролитній битві під Берестечком. Їх вже не восреснеш , тож вічна їм пам;ять.Мене хвилює те , що до цих пір ніхто з творців шотівського пам;ятника так і не пояснив нам , хоча б в Інтернеті, яким все — таки героям Громадянської війни, білим чи червоним , присвячений цей монумент. Як по мені , з моральної точки зору , ніяких героїв в любій громадянській війні бути не може. Коли зі зброєю в руках син йшов на батька ,а брат на брата, то це вже не героїзм , а щось інше. Так само аморальним буде твердження про те , що справжні герої були лише в Червоній Армії. А хіба адмірал Колчак , генерали Юденич , Врангель , Марков , Шкуро ,Каппель , Дроздов , Слащов, які , на відміну від червоних командирів, особисто водили свої полки в бій, не були героями? Або їхні офіцери і солдати, які , як правило, йшли в атаку у весь зріст і ніколи не кланялись кулям. Про їх героїзм знала вся Росія і цей факт ні в кого не викликав найменшого сумніву. Правий мабуть був іспанський генерал Франціско Франко , який вийшов переможцем у кривавій громадянській війні в Іспанії 1936 — 1939 р.р.а по її закінченні наказав побудувати мавзолей загиблим у цій війні, як франкістам , так і республіканцям.Коли інші генерали почали дорікати йому за це , мовляв , то ж були наші вороги, він твердо відповів :Буде так. То теж були іспанці, тільки вони мислили по іншому». і такі його дії у великій мірі призвели до національного примирення і розквіту Іспанії в післявоєнний період. Враховуючи мовчання шотівських архітекторів скористаюся своїм статусом депутата районної ради і дам офіційний депутатський запит керівництву Шотівської сільської ради з проханням більш конкретно пояснити , кому ж все- таки адресований напис на пам;ятнику.

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 00:19 IP автора: 91.124.246.116
 

» Про їх героїзм знала вся Росія і цей факт ні в кого не викликав найменшого сумніву.»

Факт сумніву не викликає, але здається Ви поплутали країну))
А за Шкуро Вас би і в РФ по голівці не поглади б… Я ж гадаю, Ви знаєте чому?

 
Аноним
15 июля, 2017 о 07:10 IP автора: 141.0.12.167
 

Если не ошибаюсь — в Белой армии не вручали награды отличившимся в той войне, поскольку считали ее трагедией, т.к. воевали со своим народом. Ну, а про Красную всем известно.

 
Попурій І.
15 июля, 2017 о 10:04 IP автора: 178.92.202.207
 

Да , Шкуро звичайно був недисциплінований , трішки з партизанськими замашками , аж занадто жорстокий, але сміливий до безроссудства і зі своїми » вовками » наводив жах на своїх супротивників.

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 10:18 IP автора: 91.124.246.116
 

«… наводив жах на своїх супротивників.»

Особливо на югославських партизанів у 1944 році…

 
Quorton
15 июля, 2017 о 10:44 IP автора: 178.95.79.251
 

«Да , Шкуро звичайно був недисциплінований , трішки з партизанськими замашками , аж занадто жорстокий, але сміливий до безроссудства і зі своїми » вовками » наводив жах на своїх супротивників»

Ви ще б фон Панвіца та Султан-Гірея згадали. Дуже показові персонажі.

«А хіба адмірал Колчак , генерали Юденич , Врангель , Марков , Шкуро ,Каппель , Дроздов , Слащов, які , на відміну від червоних командирів, особисто водили свої полки в бій, не були героями?»

А взагалі потрібно командирам вищого гатунку особисто водити свої полки в бій?! не міряйте ХХ ст. критеріями минулого.

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 11:52 IP автора: 91.124.246.116
 

І взагалі, яке відношення мають герої «бєлого двіженія» до України? А, все ж таки мають: вони, як і більшовики, не дали тій самій Україні відбутись у 1917-21рр. А так да — «гражданская война» а чьо…))
Саме стремління Антона Дєнікіна до «єдіной і нєделімой» і завадило йому в союзі з УНР виступити проти червоних.

 
Попурій І.
15 июля, 2017 о 13:08 IP автора: 178.92.202.207
 

Коли того вимагали обставини, то особисто водили , особливо Марков , Каппель і Шкуро…така була специфіка громадянської війни. Але згоден з Вами, генералам цього робити не обов;язково.. А героїв » бєлого двіженія » можна розглядати тільки по тій причині , що історію неможливо розглядати у відірваному контексті від загальної картини тих подій. А відносно можливості союзу Антона Денікіна і Сімона Петлюри то аж позабавили. Як говорив покійний Іван Степанович Плющ » нільзя впихнуть невпіхуєме «.

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 13:52 IP автора: 91.124.246.116
 

Малось на увазі, що Петлюра не раз намагався встановити контакти (тобто одна з сторін не виключала можливість такого союзу), а для Дєнікіна це було «невпіхуємо». А дарма…
Що, однак не завадило йому згодом «впихнути» домомленність з Галицькою Армією, бо як ЗУНР не відносились до «єдіной і нєделімой»…

 
Ольга Анатольевна
15 июля, 2017 о 20:58 IP автора: 199.66.88.54
 

Как уже достали эти два старых пирдуна,засрали весь сайт размерами своих пиписэк.

 
Попурій І.
15 июля, 2017 о 21:06 IP автора: 178.92.202.207
 

Антон Іванович не сприймав всерйоз керівництво УНР , іронічно називаючи їх «писателями и романтиками с большой дороги «. ( мабуть мав на увазі М. Грушевського та В, Вінниченка ). На жаль, в ту важку годину в Україні не знайшлося загальнонаціонального харизматичного лідера, на кшалт барона Маннергейма у Фінляндії та Юзефа Пілсудського в Польші, який би зміг об;єднати націю та повести її за собою. Сімон Петлюра хоч і був військовим міністром і головним отаманом військ УНР, але він не мав військової освіти , а передати війська в керування тому ж Тютюннику чи Коновальцю він чи не хотів, чи боявся…..Хоча…Юзеф Пілсудський та й той же Махно теж не були кадровими військовими. а ще й як керували військами. В підсумку і сталося , що » у вагоні Директорія , а під вагоном територія «.

 
Ольга Бабіжаєва
15 июля, 2017 о 21:37 IP автора: 188.146.0.91
 

Шановна Ольга Анатоліівна не подобається не читай, а може комусь і цікаво. Хто не знає минулого у того не має майбутнього. І ще пишись будь ласка під своім призвіщем і ми побачимо «героів».

 
Ольга Анатольевна
15 июля, 2017 о 22:06 IP автора: 199.66.88.54
 

Ну ты прям царевна! С чего ты решила что я пишу от твоего имени? Или Ольга Анатольевна одна в Украине? //////////////////////////////////

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 22:34 IP автора: 91.124.246.116
 

» На жаль, в ту важку годину в Україні не знайшлося загальнонаціонального харизматичного лідера, на кшалт барона Маннергейма у Фінляндії та Юзефа Пілсудського в Польші, який би зміг об;єднати націю та повести її за собою.»

Як Ви вважаєте, чи міг таким стати Павло Скоропадський ?
Зрозуміло, що це роздуми з жанру «альтернативної історії», та все ж… Професійний військовий, йшов, на відміну від Центральної Ради, по шляху створення боєздатної армії…
Так, не всі його починання зустрічали розуміння серед населення: повертав «старі порядки». Та й асоціювався, певною мірою не безпідставно, з діями окупаційних австро-німецьких військ. А після програшу останніх у війні, шукав таки зближення з оспіваним Вами «бєлим двіженієм»…
Можливо, якби йому не завадила Директорія, а український народ об,єднався навколо гетьмана, щось би й вишло… Як гадаєте?

 
Доктор Шпак
15 июля, 2017 о 22:41 IP автора: 91.124.246.116
 

Королевство Кривых Зеркал: Оля и Яло выясняют отношения))
Дико ору, что уже зачислен в старперы… даже приятно)))

 
Попурій І.
16 июля, 2017 о 10:34 IP автора: 178.92.202.207
 

Повністю згоден. Кадровий військовий Павло Скоропадський зміг би.Із шанованого на Україні стариного козацько — гетьманського роду , разом з Манергеймом феєрив у свиті царя Миколи Другого . Але не в той час він очолив Україну. Зробив ставку на Німеччину , яка по повній програмі грабувала Україну і цим самим похоронив свою популярність.Та і всім ясно вже було , що Німеччина програє війну. От якби він поставив на Антанту , то все могло б бути по іншому. Саме так і зробив ПілсудськийІ результат- в тяжкий для Польші час йому на допомогу прибула із Франції 40 тисячна армія , яку очолив генерал Галлер. А хто допоміг Україні? Антанта дивилася на нас як союзника Німеччини, і в сферу її впливу ми не потрапили.

 
Попурій І.
16 июля, 2017 о 10:37 IP автора: 178.92.202.207
 

Ну » біле двіженіє » я не оспівую і не ідеалізую , так як і більшовиків , але я за історичну правду.

 
mangust
16 июля, 2017 о 11:37 IP автора: 130.180.220.172
 

Попурій І., «з моральної точки зору , ніяких героїв в любій громадянській війні бути не може.» — можливо, для когось й образливі, але правдиві слова. Хоч і гіркі…
…Завдяки коментаторам чи не найзахоплююча стаття на сайті за останній час. Дуже цікаво читати.

 
Доктор Шпак
16 июля, 2017 о 22:43 IP автора: 91.124.246.116
 

Повністю згоден з Вами по Скоропадському.
Одне маленьке уточнення. Не Скоропадський зробив ставку на Німеччину, а Німеччина, якщо можна так сказати, зробила ставку на Скоропадського. У нього, по суті, не було вибору у вже окупованій австро-німецькими військами країні. Точніше, правильно було б сказати, що ставку на Центральні держави зробила Центральна Рада. І хоча вона спочатку орієнтувалась на Антанту, все ж таки була вимушена змінити зовнішньополітичний курс. Оскільки союз з Антантою означав продовження війни, чого не хотіли солдати українізованих частин; також УНР була відділена фронтом від країн Антанти і розраховувати на якусь дієву допомогу на той час було марно. Німеччина ж, на той час, контролювала території Волині, Холмщини і Підллящщя на які претендувала УНР. Та й поразки Центральних держав у війні тоді ще не передбачалося. Тому цілком природнім, на той час, союзником для себе, Центральна Рада вважала саме Німеччину. Тим паче, Центральна Рада, передусім, прагнула захиститись від агресії російських більшовиків, а Німеччина вже понад три роки перебувала у стані війни з Росією.

 
Попурій І.
17 июля, 2017 о 09:07 IP автора: 178.92.202.207
 

Сам царський генерал ,Скоропадський симпатизував вождям білого двіженія в їх боротьбі з більшовиками.Рід Скоропадських, один з найзнатніших старинних козацьких родів , на протязі майже 300 років вірою і правдою служили Романовим і ті це цінили. , не обділяючи і їх землями , чинами та нагородами. Недаром Петро Перший після зради Мазепи добився обрання гетьманом України в 1708 році стародубського полковника Івана Скоропадського пра…пра…дідуся Павла Скоропадського( був гетьманом до 1722 року.)… Разом з тим всім було відомо , що він був улюбленцем Івана Мазепи і той готував його своїм наступником.Але серед трьох кандидатур ( Павла Полуботка, Дмитра Апостола ) вибір царя впав саме на нього.

 
$@
17 июля, 2017 о 13:48 IP автора: 46.211.123.201
 

Це сайт НОВИН Іванівського району і я вважаю, що дану дискусію слід перенести в інше місце. Історія відбувається незалежно від думки людей, що її трактують. У кожного своя правда

 
Попурій І.
17 июля, 2017 о 14:02 IP автора: 178.92.202.207
 

То як я можу перенести дискусію в інше місце , коли Доктор Шпак вперто не бажає себе розшифровувати. Я навіть не знаю , з ким я взагалі дискутую.Незрозуміло , кого і чого він боїться.Тому в односторонньому порядку приймаю нелегке рішення завершити дискусію. Правда дійсно у кожного своя.

 
mangust
17 июля, 2017 о 15:45 IP автора: 130.180.216.204
 

$@, Ваша думка недоречна і смішна, вже вибачайте. То було б безбожно — позбавити насолоди читати матеріали з однієї з найцікавіших історичних тем. (і знову реверанс у бік користувачів «Попурій І.» та «Доктор Шпак». Мерсі за можливість бути свідком вашої дискусії).

 
Кліо
18 июля, 2017 о 12:08 IP автора: 173.255.134.195
 

» Це сайт НОВИН Іванівського району…»

А Вам хтось заважає читати новини? Коментарі або є для всіх, або їх зовсім нема. Я так розумію, тут хто шо хоче, те і пише. Якщо Вам не подобається історія — не читайте!

 
Доктор Шпак
18 июля, 2017 о 23:46 IP автора: 91.124.246.116
 

Так, історією зараз, нажаль, важко когось зацікавити…а дарма…

«.Незрозуміло , кого і чого він боїться…»

Нікого і нічого, але до певного часу бажаю залишатись інкогніто, це мій вибір, на який я маю право. Невже це якось заважає розмові?

 
Доктор Шпак
18 июля, 2017 о 23:51 IP автора: 91.124.246.116
 

«Але серед трьох кандидатур ( Павла Полуботка, Дмитра Апостола ) вибір царя впав саме на нього.»

Так, спочатку Петро І мав намір привести на гетьманство миргородського полковника Данила Апостла, котрий свого часу ворогував з Мазепою ( це було добре відомо Петру). Утім виявилось, що Апостол зі своїм полком перебуває… разом з Мазепою у таборі Карла ХІІ(!).
На самій Глухівській раді 1708 р. переважна більшість козаків хотіла бачити гетьманом саме Павла Полуботка. Навіть полковник Скоропадський, відмовляючись від булави, вказував на Полуботка як на найбільш гідну кандидатуру.
Утім вирішальне слово на раді належало російській владі. » Очень хитер, может Мазепе уравниться» — казав про Полуботка Петро І .Тому на гетьманство поставили(!) саме Скоропадського…
Маю ще дещо сказати про «зраду» Мазепи, але зважаючи на «Тому в односторонньому порядку приймаю нелегке рішення завершити дискусію.», мабуть також не буду розвивати цю тему.

 
Доктор Шпак
18 июля, 2017 о 23:55 IP автора: 91.124.246.116
 

mangust, якщо глянути с чого все почалося — «Вибачте історично непідковану людину. А коли в нас була громадянська війна?», то тут треба подякувати саме Костянтину за влучне запитання))

 
mangust
19 июля, 2017 о 03:24 IP автора: 93.79.197.57
 

Доктор Шпак, угу, влучний «вброс». З боку Костянтина.

 
mangust
19 июля, 2017 о 03:27 IP автора: 93.79.197.57
 

Є дуже і дуже непересічний фільм «Молитва за гетьмана Мазепу».

 
Костянтин
19 июля, 2017 о 08:37 IP автора: 95.134.124.12
 

упс… та я ж не хотів… =)))

 
Попурій І.
19 июля, 2017 о 09:08 IP автора: 178.92.202.207
 

Забули Ви Доктор написати основне , що пысля смерті Івана Скоропадського ті два полковника, Павло Полуботко і Данило Апостол , все таки побували гетьманами України. От цікаво , хто ж все таки напише ювілейний ,100-й пост. Романе, приз в студію!!!

 
Доктор Шпак
20 июля, 2017 о 10:23 IP автора: 91.124.246.116
 

mangust, якщо полюбляєте вивчати історію «очима», є цікавий документальний проект Акіма Галімова «Україна. Повернення своєї історії». Там є і про Мазепу.

https://www.youtube.com/watch?v=j3LhEdsdAo8

 
mangust
20 июля, 2017 о 14:18 IP автора: 93.79.197.57
 

Доктор Шпак, Дякую!

 
Попурій І.
20 июля, 2017 о 16:04 IP автора: 178.92.202.207
 

Юбіляру Доктору Шпаку , респект! Я теж виконую свої обіцянки.В сьогоднішньому номері районної газети » Нове життя ( № 29 ) початок нарису » Золота ера іванівського футболу «.

 
 
Залишити коментар
 
  (Не публікується)